звершувати

ЗВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш і ЗВЕРША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех., книжн. Робити великої ваги справу, здійснювати що-небудь важливе, значне.

Те покоління, рівнобіжне з політичним переворотом у Франції, звершувало духовний, теоретичний, філософічний переворот (Фр., XVI, 1955, 45);

Цій землі ярма не знати, і цвісти навіки, І творити, і звершати подвиги великі (Дума про О. Нечая, 1938, 27);

Щодня будь готовий свій подвиг звершити (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 256).

Значення в інших словниках

1. звершувати — зве́ршувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звершувати — -ую, -уєш і звершати, -аю, -аєш, недок., звершити, -шу, -шиш, док., перех., книжн. Робити великої ваги справу, здійснювати що-небудь важливе, значне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звершувати — ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл.  Словник синонімів української мови