звикатися

ЗВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВИ́КНУТИСЯ і рідко ЗВИ́КТИСЯ, кнуся, кнешся, док.

1. з чим, рідко до чого. Переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, зживатися з чимось, призвичаюватися до чого-небудь.

Треба було.. звикатися з новою школою (Вас., І, 1959, 145);

У Пакришневій сім’ї вже трохи звиклися до того, що Федір не жив дома (Збан., Сеспель, 1961, 341);

// також без додатка. Освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось.

— Звикайся, Лялю. Будуть неабиякі труднощі (Гончар, IV, 1960, 33);

// з чим. Примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним.

Микула, який вже зі своїм нещастям звикся, недовго перевертався на соломі; заснув (Мак., Вибр., 1956, 555);

З тією думкою, що незабаром доведеться жінку ховати, він давно звикся (Л. Янов., І, 1959, 54);

// з ким. Ставати близькою, своєю людиною по відношенню до кого-небудь.

Попрощалася Марія з своїми дорогими друзями, з якими так зжилася і звиклась (Цюпа, Назустріч.., 1958, 277).

2. рідко. Те саме, що звика́ти 1.

Пріська звиклася завжди одна бути (Мирний, III, 1954, 122).

Значення в інших словниках

1. звикатися — звика́тися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. звикатися — -аюся, -аєшся, недок., звикнутися і рідко звиктися, -кнуся, -кнешся, док. 1》 з чим, рідко до чого. Переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, зживатися з чимось, призвичаюватися до чого-небудь. || також без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звикатися — ЗВИ́КНУТИ перев. з інфін. (набути звички робити що-небудь), ЗВИ́КТИ, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., НАВИ́КНУТИ розм., НАЛАМА́ТИСЯ розм., ЗВИ́КНУТИСЯ рідко, ЗВИ́КТИСЯ рідко. — Недок.: звика́ти, привика́ти, навика́ти, нала́муватися, звика́тися.  Словник синонімів української мови