звуглений
ЗВУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зву́глити.
Біля спаленої скирти лежали наші бійці рядком, усі замордовані, звуглені (Гончар, III, 1959, 153).
2. у знач. прикм. Який звуглів, почорнів від вогню, диму і т. ін.; чорний.
Спудей, обминувши спалений причілок, побачив на почорнілій траві, поміж звугленими колодами, купу обгорілого лахміття (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 464);
Коли Гаврило привіз додому тіло батька, довго стояв над його труною, дивився на чорне, аж звуглене лице (Цюпа, Назустріч.., 1958, 404).
Словник української мови (СУМ-11)