Словник української мови в 11 томах

звуковбирний

ЗВУКОВБИРНИ́Й, а́, е́. Стос. до звуковбирання.

Стіни [концертного залу] облицьовані звуковбирними плитами (Веч. Київ, 2. XII 1968, 1).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. звуковбирний — звуковбирни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. звуковбирний — -а, -е. Стос. до звуковбирання.  Великий тлумачний словник сучасної мови