звуковик

ЗВУКОВИ́К, а́, ч. Спеціаліст, який обслуговує звукоуловлювач.

Значення в інших словниках

1. звуковик — звукови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звуковик — -а, ч. Спеціаліст, який обслуговує звукоуловлювач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звуковик — А, ч., муз. Звукорежисер. Вимутивши-таки в звуковиків виконання двох пісень і до не можу розгойдавши публіку, харків'яни в сказі залишили місто (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу