звіятися
ЗВІ́ЯТИСЯ, зві́ється, док., рідко.
1. Початися, здійнятися (про вітер, бурю).
Вітер звіявся сильний (Март., Тв., 1954, 303);
Іван мав їхати увечері. Але надворі звіялася буря, й родичі не хотіли пустити його (Круш., Буденний хліб.., 1960, 119);
*Образно. В лютому гвалті, що звіявсь одразу, як вихор, . .заблищали, залізні бартки (Коцюб., II, 1955, 310).
2. Швидко піднятися вгору, розвіваючись (про прапор і т. ін.).
Прапор звіявся червоний, В льоті променем застиг (Ус., Дорогами.., 1951, 186).
Словник української мови (СУМ-11)