зганити

ЗГА́НИТИ, ню, ниш, перех. Док. до га́нити.

Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорніша від землі (Барв., Опов.., 1902, 224);

— Я й тепер не знаю, чи ви похвалили мене, чи зганили (Вільде, Сестри.., 1958, 518).

Значення в інших словниках

1. зганити — зга́нити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зганити — -ню, -ниш, перех. Док. до ганити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зганити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. зганити — Зганити, -ню, -ниш гл. Охулить, осудить. А її зганили й обідили і з покоїв вигнали. МВ. І. 52. Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорнійша від землі. Г. Барв. 224.  Словник української мови Грінченка