згарбати

ЗГА́РБАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Схопити, спіймати.

Згарбали злодія у коморі (Сл. Гр.);

Близько рябець, ближче; Ще одна хвилина,— Згарба хижак люто, — Пропаде пташина (Граб., І, 1959, 213).

2. розм. Те саме, що зага́рбати.

Йому нужди не було до Ївги, аби б худобу згарбати (Кв.-Осн., II, 1956, 266).

Значення в інших словниках

1. згарбати — зга́рбати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згарбати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Схопити, спіймати. 2》 розм. Те саме, що загарбати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згарбати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
4. згарбати — Згарбати, -баю, -єш гл. 1) Отнять насильно. 2) Схватить. Згарбали злодія у коморі. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка