згибати

ЗГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГИ́БНУТИ, ну, неш, док., діал. Гинути.

Романиха сіла коло корови і пильнувала єї [її], аби не згибла (Стеф., І, 1949, 50);

Одного лиш зректись не маю сили: крилатих дум, пісень, мрій молодих; без них я згибла б, як сей цвіт похилий без сонця блисків в’яне золотих (У. Кравч., Вибр., 1958, 62).

Значення в інших словниках

1. згибати — згиба́ти дієслово недоконаного виду гинути діал.  Орфографічний словник української мови
2. згибати — -аю, -аєш, недок., згибнути, -ну, -неш, док., діал. Гинути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згибати — 1. див. загибати 2. див. гибнути  Словник чужослів Павло Штепа
4. згибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. згибати — Зги́бати, -баю, -єш гл. Найти, встрѣтить. Сидітимеш, Ірина, поки тебе чорт згиба. Ном. № 8892.  Словник української мови Грінченка