зговорюватися
ЗГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док.
1. Домовлятися про що-небудь, приходити до згоди.
Уже б, здається, пора б і Зіньці звернутися, а її немає… Значить — буде. Зговорюються, певно, коли і як краще прийти (Мирний, IV, 1955, 62);
Іноді біди мов зговорювалися між собою і, випереджаючи одна одну, наздоганяли колектив мандрівних акторів (Повість про нар. артиста, 1954, 109);
Полуднуючи, свахи зговорились, щоб зараз після Петра в першу неділю справити весілля (Н.-Лев., II, 1956, 320);
До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 23).
2. тільки док., звичайно із запереченням не. Порозумітися в розмові, бесіді.
— І впертий же ти, Петре Онисимовичу, З тобою ніякий сват не зговориться (Збан., Переджнив’я, 1955, 95);
Той погляд неприємно вразив Оксена, і він подумав, що ця людина теж неприємна і з нею тяжко буде зговоритися (Тют., Вир, 1960, 101).
3. тільки док., діал. Завести розмову, розговоритися.
Руденко й Ганна почали розмовляти собі вдвох і зговорились про село (Гр., II, 1963, 28).
Словник української мови (СУМ-11)