згористий

ЗГО́РИСТИЙ, а, е. Який знижується поступово, без крутизни; положистий.

Доріжка повилася наниз по згористому пригарку, де чорніла вже густа тінь (Н.-Лев., IV, 1956, 89);

Ми пройшли по хвилерізу в край, поминувши десяток рибальських хатин, що попритулювались до каменю із згористого боку (Ю. Янов., II, 1958, 47).

Зго́ристий лоб — некрутий, похилий лоб.

Над згористим лобом вихрився чуб, а дим від люльки плутався в тугих вусах (Панч, Вибр., 1947, 345).

Значення в інших словниках

1. згористий — Похилий, (реґіоналізм) Не зважаючи на згористу місцевість, [ЗБ 154]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. згористий — зго́ристий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. згористий — див. похилий  Словник синонімів Вусика
4. згористий — -а, -е. Який знижується поступово, без крутизни; положистий. Згористий лоб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. згористий — ПОЛО́ГИЙ (про рельєф місцевості — який знижується поступово, не стрімко), ПОЛО́ЖИСТИЙ, СПА́ДИСТИЙ, НЕКРУТИ́Й, ПОХИ́ЛИЙ, ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗГО́РИСТИЙ, ПОКО́ТИСТИЙ розм., ПОВІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. згористий — Згористий, -а, -е Покатый, наклонный. Двір був згористий, і до ґанку треба було під'їжджати трошки під гору. Левиц. І. 457.  Словник української мови Грінченка