згірше
ЗГІ́РШЕ, перев. з заперечною часткою не, розм. Присл. до згі́рший.
Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре поїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Мирний, III, 1954, 191);
// У порівняльних зворотах уживається без прийм. і з прийм. від, за, а також із спол. як, ніж.
Батько був людина чутка на розум і почуття і,.. виховував нас не згірше гарного педагога (Вас., IV, 1960, 10);
От зведе він хату.. і, дивись, теж заживе не згірше від людей (Стельмах, І, 1962, 481);
В народній душі шуміло, ревло та клекотіло, не згірше, як в ошалілій природі (Фр., VIII, 1952, 8);
// у знач. присудк. сл.
Добре, коню, буде тобі, та не згірше і хазяїнові (Мирний, V, 1955, 112).
Словник української мови (СУМ-11)