здимати

ЗДИМА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗДИНЯ́ТИ, здиму́, зди́меш, док., перех., діал. Знімати.

Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку (Чуб., V, 1874, 579).

ЗДИМА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Здувати.

Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Мирний, І, 1954, 333).

Значення в інших словниках

1. здимати — здима́ти 1 дієслово недоконаного виду знімати діал. здима́ти 2 дієслово недоконаного виду здувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. здимати — I -аю, -аєш, недок., здиняти, здиму, здимеш, док., перех., діал. Знімати. II -аю, -аєш, недок., перех., діал. Здувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здимати — ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти.  Словник синонімів української мови
4. здимати — I. Здима́ти, -ма́ю, -єш сов. в. здиня́ти, здиму́, -меш, гл. = здіймати, здійняти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Чуб. V. 579. Не дай ручки стискати і персника здиняти. Чуб. III. 36. --------------- II. Здима́ти, -ма́ю, -єш гл. = здувати.  Словник української мови Грінченка