здохлятина

ЗДОХЛЯ́ТИНА, и, розм.

1. ж. Труп здохлої тварини; падло.

На деревах теліпались здорові квітки ліан. Од їх одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (Н.-Лев., І, 1956, 567).

2. ч. і ж., перен. Квола, немічна, слабосильна людина чи тварина.

— О, знов приволік здохлятини,— гаркнула товста жінка, глянувши на хлопця.— Чи тобі ще не остогидло з ними! Вже ж один був — наробив (Головко, І, 1957, 127).

Значення в інших словниках

1. здохлятина — здохля́тина 1 іменник жіночого роду труп тварини; падло розм. здохля́тина 2 іменник жіночого роду, істота квола людина розм. здохля́тина 3 іменник жіночого роду, істота квола тварина розм.  Орфографічний словник української мови
2. здохлятина — див. вонь; слабий  Словник синонімів Вусика
3. здохлятина — -и, розм. 1》 ж. Труп здохлої тварини; падло. 2》 ч. і ж., перен. Квола, немічна, слабосильна людина чи тварина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здохлятина — ПА́ДЛО (труп, трупи тварин), ПА́ДАЛЬ, СТЕ́РВО, СТЕРВ'Я́ТИНА розм., ПА́ДЛИНА діал., ПАДАЛИ́ЗНА рідше; МЕРТВЕ́ЧЧИНА (МЕРТВЕЧИ́НА), ЗДОХЛЯ́ТИНА розм., ДОХЛЯ́ТИНА розм. (труп, трупи, м'ясо здохлих тварин).  Словник синонімів української мови
5. здохлятина — Здохля́тина, -ни ж. = здохлина.  Словник української мови Грінченка