здріти
ЗДРІ́ТИ, здрю́, здри́ш; наказ. сп. здрій; недок., заст. Бачити.
Не здрів [Еней] нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (Котл., І, 1952, 91);
Та статуя стояла, мов не здріла Тих жертв (Фр., XI, 1952, 422).
Словник української мови (СУМ-11)