здуріти

ЗДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє.

Я й бачу, що воно є: здурів парубок, закохався (Барв., Опов.., 1902, 243);

— Хіба я здурів, щоб гори розкопував,— сердито обізвався Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 274);

Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих (Коцюб., І, 1955, 208);

[Оксана:] Ото, здуріла молодиця, зовсім здуріла! Почув би хто, осміяв би — до стінки розмовляє (Мороз, П’єси, 1959; 19);

// Те саме, що сказитися (про тварин).

Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43).

Значення в інших словниках

1. здуріти — здурі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. здуріти — док., очманіти, одуріти, ЗБОЖЕВОЛІТИ, жм. сказитися, поїхати, ід. наїстися маку.  Словник синонімів Караванського
3. здуріти — -ію, -ієш, док., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишній світ. || Те саме, що сказитися (про тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здуріти — здурі́ти збожеволіти (м, ср, ст)|| = засвіркувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. здуріти — БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИ рідко; НАВІСНІ́ТИ підсил., СКАЖЕНІ́ТИ підсил., ШАЛЕНІ́ТИ підсил., ШАЛІ́ТИ підсил., НАВІЖЕНІ́ТИ підсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені?...  Словник синонімів української мови
6. здуріти — Здуріти, -рію, -єш гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.  Словник української мови Грінченка