здівувати

ЗДІВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і без додатка. Док. до дівува́ти.

Здівувала весну, Як не снилося (Шпак, Вибр., 1952, 21);

З дочками хліборобові легше. Христя хоч і на порі, але Кирило не дуже гризеться нею. Чесно здівує, навчиться при матері шити-прясти, приробить щось до скрині (Іщук, Вербівчани, 1961, 6).

Вік здівува́ти — не вийшовши заміж, прожити весь вік у дівках.

Місяцю-молодче, в мене краса дівоча, а в тебе — парубоча. Не дай свій вік здівувати та милування не зазнати, приверни його, Юрка, до мене… (Стельмах, Хліб.., 1959, 556).

Значення в інших словниках

1. здівувати — здівува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здівувати — -ую, -уєш, перех. і без додатка. Док. до дівувати. Вік здівувати — не вийшовши заміж, прожити весь вік у дівках.  Великий тлумачний словник сучасної мови