здійснити —
здійсни́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
здійснити —
[з'д'ійснитие] -с(‘)н'у, -ниш, -ниемо, -ниете; нак. -ни, -с(‘)н'іт'
Орфоепічний словник української мови
здійснити —
Здійснити, справдити, учинити, зробити, накоїти «П’яні молодики здійснили цей зухвалий злочин»; «Йому соромно за здійснений злочин», — читаємо в газетній замітці й дивуємось, навіщо тут ці врочисті слова здійснити й здійснений...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
здійснити —
див. здійснювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здійснити —
ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́ТИ (перев. обов'язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи).
Словник синонімів української мови