зело

ЗЕЛО́¹, а́, с., заст., поет. Зелень (у 1 знач.).

З-за густих будяків і всякого зела незабаром висунулись баштани з довгими рядками високих соняшників (Н.-Лев., І, 1956, 499);

Був вересень на початку; сонце пекло, аж шкварчить; по узгір’ях всяке зело пожовкло (Свидн., Люборацькі, 1955, 120);

Відволожені після спеки дощем, ласкаво пахнуть зела, квіти, земля (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 78).

ЗЕЛО², присл; заст. Дуже.

Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (Ле, Побратими, 1954, 31).

ЗЕЛО³, а́, с. Восьма літера церковнослов’янського і староруського алфавітів на позначення приголосного звука «з».

Значення в інших словниках

1. зело — зело́ 1 іменник середнього роду зелень рідко зело́ 2 прислівник дуже незмінювана словникова одиниця книжн. зело́ 3 іменник середнього роду буква церковнослов'янського та староруського алфавітів іст.  Орфографічний словник української мови
2. зело — див. горілка; дитина; зелень; стебло  Словник синонімів Вусика
3. зело — I -а, с., заст., поет. Зелень (у 1 знач.). II присл., заст. Дуже. III -а, с. Восьма літера церковнослов'янського і староруського алфавітів на позначення приголосного звука "з".  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зело — зело, зелийце зілля, ярина  Словник застарілих та маловживаних слів
5. зело — ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята).  Словник синонімів української мови
6. зело — Зело́, -ла с. Зелень, травянистое растеніе. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС. 1884. І. 32. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка