землиця

ЗЕМЛИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. до земля́ 2-5.

[Захарко:] Хились, моя сива голівонько, до сирої землиці, швидш хились, бо ні до кого вже буде тобі прихилитись!.. (Крон., II, 1958, 176);

Тимко щулився від вранішньої прохолоди і, щоб зігрітися, збивав батогом святу землицю (Тют., Вир, 1960, 90);

— В полі ж була.. Набрала оце землиці на пробу, розсаду на баклажани посію (Гончар, II, 1959, 196);

— Що довго радити? Ми найдемо і самі управу на церковну землицю! — мовив Степан Пригара (Чендей, Вітер.., 1958, 72).

Значення в інших словниках

1. землиця — земли́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. землиця — див. Земля  Словник синонімів Вусика
3. землиця — -і, ж. Пестл. до земля 2-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. землиця — земли́ця: ◊ <�тебе́, його...> й свята́ земли́ця не напра́вить про людину, яку не можуть змінити жодні обставини (ст): Ти все той сам “невірний Тома”. Тебе й свята землиця не направить.  Лексикон львівський: поважно і на жарт