землянин

ЗЕМЛЯ́НИН, а, ч. Житель планети Земля.

От і Земля! Рідна, отча Земля! Навряд чи хто із землян може відчути до неї, своєї матері-годунальниці, таку синівську любов, як ті, хто відривався від неї на кілька діб (Рад. Укр., 27.IX 1962, 3).

ЗЕМЛЯНИ́Н, а, ч., заст. Селянин.

Кругом столу обсідали другі гласні — горожани й земляни (Мирний, II, 1954, 271).

Значення в інших словниках

1. землянин — земля́нин іменник чоловічого роду, істота мешканець планети Земля земляни́н іменник чоловічого роду, істота селянин * Але: два, три, чотири земляни́на іст.  Орфографічний словник української мови
2. землянин — -а, ч. Житель планети Земля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. землянин — СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст.  Словник синонімів української мови
4. землянин — Землянин, -на м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські. МВ. ІІ. 96.  Словник української мови Грінченка