зернина

ЗЕРНИ́НА, и, ж.

1. Дрібний плід хлібних злаків.

На другий день молотив — приніс три зернини, на третій — чотири; щодня прибувало тільки по одному зер-нятку (Стор., І, 1957,31);

Оце пшеничка! Сімдесят шість зернин у колоску! Ти бачив таке? (Головко, І, 1957, 425);

*У порівн. На цвинтарі біля могили З мерцем розмовляють живі. Там сльози, неначе зернини Лежать у пом’ятій траві (Павл., Бистрина, 1959, 141).

◊ На ма́кову зерни́ну — те саме, що На ма́кове зе́рно ( див. ма́ковий).

Затамувавши злість, не довіряючи дівчині і на макову зернину, Панкратій Семенович сочив тепер за кожним її кроком (Коз., Блискавка, 1962, 173).

2. Окрема дрібна часточка якої-небудь речовини; крупинка, краплинка.

Сонце світило по-весняному, і під його гарячим промінням танув зверху на заметах сніг, перетворюючись з сухого пороху на прозорі синюваті зернини (Багмут, Щасл. день.., 1959, 231).

3. перен., рідко, чого або який. Зародок, початок чого-небудь.

Коли в словах зернина дум крицева, В людському серці проростуть слова (Дор., Тобі, народе.., 1959, 78).

Значення в інших словниках

1. зернина — зерни́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зернина — див. ядро  Словник синонімів Вусика
3. зернина — -и, ж. 1》 Дрібний плід хлібних злаків. 2》 Окрема дрібна часточка якої-небудь речовини; крупинка, краплинка. 3》 перен., рідко, чого або який. Зародок, початок чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зернина — ні зерни́ни ні пили́ни у кого. Хто-небудь абсолютно нічого не має (про запаси продуктів, зерна і т. ін.). — Гей, Антоне, Антоне, мій невдалий господарю?! Весна прийшла, а в нас ні зернини ні пилини (С. Чорнобривець).  Фразеологічний словник української мови
5. зернина — Зерни́на, -ни, -ні; -ни́ни, -ни́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)