зживатися
ЗЖИВА́ТИСЯ і рідко ІЗЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗЖИ́ТИСЯ, зживу́ся, зживе́шся і рідко ІЗЖИ́ТИСЯ, ізживу́ся, ізживе́шся, док.
1. Перебуваючи, живучи, працюючи певний час де-небудь з кимось, звикати один до одного, здружуватися.
Батько та мати раяли їй [Мотрі] іти до їх, у село,— вона сама не схотіла, так уже вони зжилися, здружилися з Оришкою (Мирний, IV, 1955, 208);
Це була тиха розмова про те інтимне, домашнє, що може цікавити тільки двох людей, які міцно зжились одно з одним (Шовк., Інженери, 1956, 13).
2. перен. Постійно маючи справу з чим-небудь, думаючи про щось, перебуваючи де-небудь, звикати.
Минали дні за днями… Петро все глибше та глибше заривався у свою працю, зживався з своєю роботою (Мирний, І, 1954, 353);
Такі страшні ті ліси, що великий Матвій налякався. Але це тільки першого дня, потім зжився (Ірчан, II, 1958, 254);
Старий боявся втратити свою погану нору; він тут ізжився (У. Кравч., Вибр., 1958, 391);
// Поступово перевтілюватися в образ кого-небудь (про актора).
Щоб краще зжитися з роллю і увійти в її шкіру, говорили ми, потрібна звичка, повсякчасні вправи (Моє життя в мист., 1955, 55).
3. тільки недок. Пас. до зжива́ти 1.
Словник української мови (СУМ-11)