злапати

ЗЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Схопити (зубами, руками, лапами, в руки) кого-, що-небудь.

Собака мене злапав за запасчину, добре пошматував (Барв., Опов.., 1902, 236);

— Розтягли [добро]. Хто що в руки злапав (Тют., Вир, 1964, 439).

2. Спіймати тварину, птаха як здобич.

Лев побіг по лісі; бігав, бігав: тут злапає серну, там зайчика, там знов якусь звірину (Фр., IV, 1950, 52);

— Не штука вбити крука, але спробуйте живого злапати (Ле, Наливайко, 1957, 36).

3. Знайшовши, натрапивши, затримати, заарештувати того, хто переховується.

[Старшина:] Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад. [Сидір:] Я вже догадуюсь: ви хочете тут Панаса злапать? (К. —Карий, І, 1960, 60);

Аж на десяту ніч добрався до якоїсь маленької станції… Там і злапали мене жандарми… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 70);

// Захопити, застати кого-небудь на місці злочину.

Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка (Кв.-Осн., II, 1956, 261).

Значення в інших словниках

1. злапати — зла́пати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. злапати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Схопити (зубами, руками, лапами, в руки) кого-, що-небудь. 2》 Спіймати тварину, птаха як здобич. 3》 Знайшовши, натрапивши, затримати, заарештувати того, хто переховується. || Захопити, застати кого-небудь на місці злочину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злапати — зла́пати зловити, спіймати (м, ср, ст): Біжи! Утікай швиденько! Бо зараз злаплю тебе! (Авторка) ◊ да́ти себе́ зла́пати дати себе обманути (ст)||датися натягнути ◊ зла́пати на шпіц → шпіц ◊ зла́пати сиф → сиф ◊ зла́пати ца́па за гонор обманути (ст)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. злапати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. злапати — Злапати, -паю, -єш гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. І. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ляпаса. Получить пощечину. Ном. № 3976.  Словник української мови Грінченка