златоуст
ЗЛАТОУ́СТ, а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун.
Де й поділась ота поважність рухів, статечність постави і гнучкість мови уславленого златоуста (Кол., Терен.., 1959, 44).
Словник української мови (СУМ-11)