зледачілий

ЗЛЕДАЧІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до зледачі́ти.

Десь аж в кінці вулиці дзявонить [дзяволить] сторожке, ще не зледачіле щеня (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 330).

Значення в інших словниках

1. зледачілий — зледачі́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. зледачілий — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
3. зледачілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до зледачіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зледачілий — ЛЕДА́ЧИЙ (який не любить, не хоче працювати), ЛІНИ́ВИЙ, ЛЕДА́ЩИЙ, ОПІ́ШНИЙ діал., ОПІШІ́ЛИЙ діал.; ЛЕДАЧЕ́НЬКИЙ розм., ЛЕДАЧКУВА́ТИЙ розм., ЛЕДАРКУВА́ТИЙ розм., ЛІНЬКУВА́ТИЙ (ЛІНКУВА́ТИЙ) розм., ЛІНИВЕ́НЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови