злет
ЗЛЕТ, у, ч; перен., поет. Розвиток чого-небудь, по висхідній, рух уперед.
У законів є свої прикмети, Як в схід сонця подихи світань. Як в людини боротьба і злети На дорозі світлих сподівань (Мал., Запов. джерело, 1959, 230);
Партія та уряд виявляють увагу і турботу про дальший злет нашого мистецтва, націлюють митців на головне — народність (Літ. Укр., 8.I 1963,1);
// Поривання.
З чим порівняти оту заобрійну далеч, що має в собі таку звабу і викликає такий злет душі! (Гончар, Тронка, 1963, 336);
Поезія і праця — два крила людського життя. Поетичне слово возвеличує людину, воно ж є і злетом її фантазії (Літ. Укр., 5.Х 1962, 1).
Словник української мови (СУМ-11)