злигати
ЗЛИГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех., вульг. З’їсти швидко, жадібно.
— З кістками чорт тебе злигає (Котл., І, 1952, 95).
ЗЛИГА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зв’язати мотузкою худобу (перев. за роги).
2. перен., вульг. Звести, з’єднати (любовними стосунками, шлюбом).
Напроти.. вже стояв і не зводив з Ясочки живих, як жучки, очей.. хазяїн мануфактурного магазину Федор [Федір] Сопкін, якого доля нерозлучно злигала тепер з Ясочкою (Вас., І, 1959, 346);
— Сватайте нашу Пріську. Вам, бачите, клопіт з Данилом, що не хоче господарювати, а нам турботи з Пріською, що не хоче за господаря заміж іти: злигаймо їх докупи (Л. Янов., І, 1959, 161).
Словник української мови (СУМ-11)