злидень

ЗЛИ́ДЕНЬ, дня, ч., розм. Те саме, що злида́р.

[Ганна:] Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться, а злидні одно другого зажирають!.. (Кроп., II, 1958, 20);

— І в мене, Мар’яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти (Стельмах, II, 1962, 225);

// Уживається як лайливе слово.

Бісові злидні [пани]! Бояться, щоб не вкрала, бач! — торохтіла Мар’я (Мирний, III, 1954, 152);

А ти, злидню, гостити маєш чим?! То до тебе підуть на голодування?.. (Ю. Янов., І, 1954, 32).

Значення в інших словниках

1. злидень — зли́день іменник чоловічого роду, істота бідняк розм.  Орфографічний словник української мови
2. злидень — див. бідний; жебрак  Словник синонімів Вусика
3. злидень — -дня, ч., розм. Те саме, що злидар. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злидень — БІДНО́ТА́ (збірн. — бідні люди), БІДО́ТА розм., БІДНЯ́ЦТВО розм., ЗЛИДО́ТА підсил., ЗЛИДНЯ́ зневажл. рідше, ГОЛО́ТА заст., ГОЛЬ заст. зневажл., ГОЛЬТІПА́ заст. зневажл., рідше, СІРО́МА заст., СІРОМА́ШНЯ заст. рідко, БІДА́ЦТВО рідко, ХАРПА́ЦТВО рідко.  Словник синонімів української мови
5. злидень — Злидень, -дня м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. Канев. у. 2) = злиденний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. Канев. у. 3) К злидню. Къ чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється.  Словник української мови Грінченка