злом

ЗЛОМ, у, ч.

1. Дія за знач. зломи́ти 1, 3, 4 і зломи́тися 1,3.

Ішов командир, почував під ребром Серце, зав’язане мертвим узлом, Бо серце його — не залізо на злом (Бажан, Вибр., 1940, 36);

Лигун продав [хату] на злом (Чаб., Тече вода.., 1961, 89).

2. Місце, в якому що-небудь зломано.

Білий чавун містить в собі вуглець у вигляді цементиту і має світлий злом (Токарна справа.., 1957, 51);

Зеленів на зломах лід.

3. Поворот, згин чого-небудь під кутом.

Сонце зайшло, але захід іще червоний. На червоному тлі вирізьблюються рухливі й ритмічні зломи пташиних крил (Шиян, Магістраль, 1934, 159);

Внизу сутеніло, а вгорі, за темною смугою лісів, здіймались крутими зломами вершини гір (Кол., Терен.., 1959, 31);

Трохи розтулені губи посохли й застигли в такому неповторному зломі, немов опалила їх блискавка, вдаривши з неба (Довж., І, 1958, 91);

// перен. Рубіж, перехідна межа.

На зломі XVII-XVIII ст. був складений рукописний співаник Ягольницьким на Тернопільщині (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 62).

Значення в інших словниках

1. злом — злом іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. злом — див. вигин  Словник синонімів Вусика
3. злом — -у, ч. 1》 Дія за знач. зломити 1), 3), 4) і зломитися 1), 3). 2》 Місце, в якому що-небудь зламано. 3》 Поворот, згин чого-небудь під кутом. || перен. Рубіж, перехідна межа.  Великий тлумачний словник сучасної мови