зломитися

ЗЛОМИ́ТИСЯ, зломлю́ся, зло́мишся; мн. зло́мляться; док.

1. тільки 3 ос. Розпастися, розлетітися на куски, частини; зруйнуватися.

Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… (Гл., Вибр., 1951, 150);

Раптом під усіма нами зломився край льоду (Досв., Вибр., 1959, 183);

Кузнецов чиркнув по коробці останнім сірником, але головка сірника зломилась (Головко, II, 1957, 551).

2. перен., розм. Втратити силу, енергію, волю і т. ін., знесилитися фізично або морально.

Ти се була, моя зоре!.. Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, А як зламаю, зломлюсь тоді, певне, сама (Л. Укр., І, 1951, 173).

3. перен. Зруйнуватися, зникнути (про що-небудь традиційне, звичне, усталене).

І нараз зломилася, розвіялася вся моя впертість, моя завзятість, мов самолюбство (Фр., III, 1950, 254);

Небо затряслося — земля задрижала. Зірвалися вікові кайдани, зломилась людська мука, визволилась народна душа (Кобр., Вибр., 1954, 185).

4. Зігнутися, вигнутися під кутом, змінивши попереднє положення, вигляд.

— Що мені робити, що мені робити? — простогнала, зломившись, Олександра Василівна (Довж., І, 1958, 434);

Шмалій повернувся широким тілом на стільці, і на стіні захилиталася, зломилася розбухла тінь (Стельмах, Хліб.., 1959, 124).

Словник української мови (СУМ-11)