злуплювати

ЗЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЛУПИ́ТИ, злуплю́, злу́пиш; мн. злу́плять; док., перех.

1. Здирати, обдирати (кору, шкіру, шкаралупу і т. ін.).

Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Бор., Тв., 1957, 188).

2. тільки док., перен., розм. Узяти дуже дорогу ціну, плату.

От хоч і цей волосний писар — мало то він злупить за рік з усієї волості! (Вас., І, 1959, 96);

— Оце вже буде матері на стріху,— неодмінно зітхне Гавриш, злупивши за фейлетон у «Нашій зміні» тридцять карбованців (Кач., II, 1958, 28).

◊ Злупи́ти шку́ру (три шку́ри, сім шкур) див. шкура.

Значення в інших словниках

1. злуплювати — злу́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. злуплювати — (кору) здирати, обдирати; док. ЗЛУПИТИ, (ціну) здерти, стягнути.  Словник синонімів Караванського
3. злуплювати — -юю, -юєш, недок., злупити, злуплю, злупиш; мн. злуплять; док., перех. 1》 Здирати, обдирати (кору, шкіру, шкаралупу і т. ін.). 2》 тільки док., перен., розм. Узяти дуже дорогу ціну, плату.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злуплювати — ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І.  Словник синонімів української мови