змагатися
ЗМАГА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок.
1. Намагатися перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників.
Нема що таїти — трудно йому з ученим змагатися, таки лихо — невчений (Головко, II, 1957, 421);
Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери й піхотинці, скинувши тілогрійки, поплювавши в долоні, в’язали плоти (Гончар, III, 1959, 342);
Звідки й взявся горобець: — Ану, давай змагатись! Навпростець Хто долетить туди-он до отари? Орел зібрався з силами і полетів… за хмари! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 163);
// перен. Не поступатися кому-, чому-небудь в якихось якостях, властивостях.
Рум’яні щоки та губи змагались красою з свіжими, розкішними квітками букетів (Н.-Лев., III, 1956, 238);
Чистотою наші лабораторії повинні змагатися з лікарнями (Шовк., Інженери, 1956, 44).
2. Брати участь у змаганні (у 2 знач.).
Коли вже змагатися, то треба ж заздалегідь підготувати своє робоче місце (Донч., VI, 1957, 210);
Механізатори змагаються між собою за продуктивне і високоякісне проведення всіх робіт (Хлібороб Укр., 1, 1967, 8);
Шахтарі Донбасу змагаються з кузнецькими шахтарями за зразкове виконання завдань п’ятирічки (Рад. Укр., 5.XI 1952, 1).
3. перен. Чинити опір кому-, чому-небудь, протестувати проти когось, чогось, боротися з ким-, чим-небудь, за когось, щось.
— Я знаю, я бідаха, да ще к тому й кріпак; твій рід такий великий — змагатиметься…. (Барв., Опов.., 1902, 76);
— Я — Дуб, се інше діло: Не тільки вітру не боюсь — Я з бурею змагаться буду сміло (Гл., Вибр., 1957, 202);
— Толстиков уже й без пива клює, — посміхаючись, кивнув Черниш на свого правого сусіда, що, уткнувшись головою в руки, уперто змагався з налягаючою дрімотою (Гончар, III, 1959, 392);
Змагалися хлопці відважно в бою за рідну вітчизну свою (Голов., Близьке.., 1948, 39);
Вийшли люди за врожай змагаться (Рильський, III, 1961, 99);
// перен. Стикатися (про протилежні думки, почуття, бажання і т. ін.).
В ній змагалося два бажання: одно — негайно покинути все до чорта і скоріше їхати звідси.. і друге — навпаки, залишитися довше, дізнатися про всі таємниці (Смолич, І, 1958, 86).
4. розм. Те саме, що сваритися.
Кайдаш і Лаврін.. кричали на все горло, змагались разом з бабами й підняли такий гвалт на весь куток, що люди повибігали з хат (Н.-Лев., II, 1956, 339);
[Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся… (Л. Укр., II, 1951, 442);
// Сперечатися, доводячи свою правоту.
Змагається [Катря] з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей (Вовчок, І, 1955, 226);
Старий Горпищенко ніяк примиритись не може, бо по чабанському звичаю тузлук треба їсти, як він каже, тільки з дерев’яних ночовок. Він і сьогодні довго змагався з жінками з цього приводу (Гончар, Тронка, 1963, 10).
ЗМАГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗМОГТИ́СЯ, змо́жуся, змо́жешся, док., розм., рідко.
1. Спромагатися на щось, намагатися що-небудь зробити.
Конаючи, силкувалася мати звести тремтячу руку, щоб поблагословити дочку, що припадала до неї; холодіючи, змагались уста вимовити це благословення (Гр., І, 1963, 262);
— Як же йти, Катре, не здолію я, по землі ступати! — Я тебе доведу, голубко! Зможися, щоб іще гірш тобі не було (Вовчок, І, 1955, 111).
2. тільки 3 ос. Наростати, збільшуватися, посилюватися.
Дивний якийсь гомін, що йшов від толоки і змагався чимраз дужче, притягнув Германа до вікна (Фр., V, 1951, 427);
В його душі змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених почуттів (Кобр., Вибр., 1954, 35);
// Наставати.
Після дощів спекота змоглася ще гірша, — просто хамелеоняча спекота! (Л. Укр., V, 1956, 53).
3. рідко. Те саме, що знемага́ти 1.
Так стихає буйний вітер, що краєм лісу лопотить ліщиною, свище тернями, а заки дійде до середини лісу, то змажеться зовсім і нарешті втихне (Март., Тв., 1954, 276).
Словник української мови (СУМ-11)