зманеврувати
ЗМАНЕВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до маневрува́ти.
Почав [Сидір Білий] громити із своїх гармат турецькі кораблі прямою наводкою. Великі, неповороткі, вони не встигали вчасно зманеврувати, налазили один на одного, посилюючи загальне сум’яття й безладдя (Добр., Очак. розмир, 1965, 110);
Ти намагаєшся зманеврувати по самому фарватеру, а тебе на мілину викидає (Збан., Мор. чайка, 1959, 48);
Закортіло [Любові Прохорівні] за всяку ціну зманеврувати.. (Ле, Міжгір’я, 1953, 66).
Словник української мови (СУМ-11)