змокрілий

ЗМОКРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змокрі́ти.

Один з робітників, простоволосий, кремезний юнак у змокрілій від поту майці, поклав свою засмальцьовану, розвинуту в роботі руку на Хомине сідло (Гончар, III, 1959, 425);

Змокрілі в одну мить, коні неспокійно переминались з ноги на ногу, гнулися під дощем (Збан., Переджнив’я, 1960, 255);

// У знач. прикм.

Вітер гуляв полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Гр., І, 1963, 51).

Значення в інших словниках

1. змокрілий — змокрі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. змокрілий — див. мокрий  Словник синонімів Вусика
3. змокрілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до змокріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змокрілий — МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови