зморений

ЗМО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до змори́ти.

Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай (Пісні та романси.., II, 1956, 173);

Важко пирхали коні, зморені борсанням у снігу (Донч., III, 1956, 125);

Тихо в хаті, тільки чути рівне дихання зморених сном людей (Цюпа, Грози.., 1961, 171).

2. у знач. прикм. Який зморився, відчув фізичну втому.

Смеркне, то їм би додому, охолодить смажні уста, дати відпочинок вмореному тілу, а вони ідуть до батька (Вовчок, VI, 1956, 338);

Над садом місяць світиться, квітує небо зоряне, в саду баян жаліється, зове дівчину зморену (Гонч., Вибр., 1959, 221);

Зморені собаки ледве тягли нарти (Трубл., Лахтак, 1953, 35).

// Який виявляє, виражає втому.

Тут німці були! Це помітно по всім: По людях, по зморених їхніх обличчях, По цих попелищах,— і досі ще дим!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 319);

// у знач. ім. змо́рений, ного, ч.; змо́рена, ної, ж. Про стомлену людину.

Коли зморений припаде спраглими губами до води, його можна на місці розстріляти, але він не покине пити (Кочура, Зол. грамота, 1960, 121).

Значення в інших словниках

1. зморений — змо́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зморений — Змучений, стомлений, втомлений, натомлений, наморений, змордований, виснажений, знесилений.  Словник синонімів Караванського
3. зморений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зморити. 2》 у знач. прикм. Який зморився, відчув фізичну втому. || Який виявляє, виражає втому. || у знач. ім. зморений, -ного, ч.; зморена, -ної, ж. Про стомлену людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зморений — СТО́МЛЕНИЙ (який утомився або виражає втому), УТО́МЛЕНИЙ (ВТО́МЛЕНИЙ), НАТО́МЛЕНИЙ, ЗМО́РЕНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ПОТО́МЛЕНИЙ, ПОМО́РЕНИЙ (про всіх або багатьох); НАТРУ́ДЖЕНИЙ, СТРУ́ДЖЕНИЙ (перев. про руки, ноги); ПРИТО́МЛЕНИЙ, ПРИМУ́ЧЕНИЙ (який дещо втомився).  Словник синонімів української мови