змочувати

ЗМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМОЧИ́ТИ, змочу́, змо́чиш, док., перех. Намочуючи, робити мокрим, вологим.

Часто доводилось обходити єрики й озерця, де Остап освіжавсь холодною водою та змочував розпалене гарячкою чоло (Коцюб., І, 1955, 359);

Роса з дерев змочувала обличчя (Кач., II, 1958, 81);

Хусточку усю, що держала [Галочка] у руках, усю змочила своїми гіркими, кривавими слізьми, хоч вижми! (Кв.-Осн., II, 1956, 350);

Осіння мряка тільки змочила одяг і землю, на якій я безсило розпластався, але не давала мені ні краплини води (Збан., Крил. гонець, 1953, 34).

◊ Змочи́ти до ни́тки (до кісто́к) кого — дуже сильно, наскрізь промочити кого-небудь.

— Біжім до будки,— крикнула [Краньцовська] до Славка,— бо змочить нас дощ до нитки! (Март., Тв., 1954, 303);

Дівчинка лишилась сама, в чужому місті, серед темної ночі. Дощ до кісток змочив її (Ів., Вел. очі, 1956, 26).

Значення в інших словниках

1. змочувати — змо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змочувати — -ую, -уєш, недок., змочити, змочу, змочиш, док., перех. Намочуючи, робити мокрим, вологим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. змочувати — Змочувати, -чую, -єш сов. в. змочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Мир. Пов. І. 170. Який Бог змочив, такий і висушить. Ном. № 78. Ні дощик його не змоче. Мет. 208.  Словник української мови Грінченка