змудрувати

ЗМУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал.

1. перех. і без додатка. Придумати.

Та ба! не всякий так змудрує, Як сам Виргилій намалює, А я ж до жалю не мастак (Котл., І, 1952, 271);

Мабуть, знав горе отой чоловік, що змудрував цуйку [горілку] (Чаб., Балкан. весна, 1960, 7).

2. перех. Перехитрити.

Тоді скочив [Заєць] щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував Медведя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя (Фр., IV, 1950, 74).

Значення в інших словниках

1. змудрувати — змудрува́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. змудрувати — -ую, -уєш, док., діал. 1》 перех. і без додатка. Придумати. 2》 перех. Перехитрити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змудрувати — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови
4. змудрувати — Змудрувати, -ру́ю, -єш гл. 1) Измыслить. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергилій намалює. Котл. Ен. VI. 49. 2) Перехитрить. Бабу і чорт не змудрує. Ном. № 9074.  Словник української мови Грінченка