зневажання

ЗНЕВАЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зневажа́ти.

Василеві було противно дивитися, як принижувала себе людина. Він уперше бачив таке зневажання своєї гідності (Хижняк, Невгамовна, 1961, 151);

Партія вчить не проходити мимо жодного факту зневажання бодай однією особою чи одним колективом свого обов’язку перед державою, перед народом (Рад. Укр., 12. IX 1962, 1).

Значення в інших словниках

1. зневажання — зневажа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зневажання — -я, с. Дія за знач. зневажати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зневажання — Зневажа́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)