зневажений
ЗНЕВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знева́жити.
Гірке життя під канчуком ворожим, ..Зневажене невільницьким ярмом… (Стар., Поет. тв., 1958, 63);
Родіон бував — маленький чоловік — Зневажений не раз, а інколи то й битий (Рильський, Поеми, 1957, 235);
Жодна ділова пропозиція, яку подає комуніст з трибуни звітно-виборчих зборів, не може бути забутою, зневаженою (Рад. Укр., 16. XI 1948, 3);
// У знач. прикм.
В 1648 році повстання перекинулося з Запорозької Січі на всю Україну. Весь український народ став на захист своїх зневажених прав (Довж., III, 1960, 77);
Учора ввечері він заступився за зневажену жінку, а сьогодні вже в темниці за те тільки, що не підкорився капралові (Гжицький, У світ.., 1960, 213).
Словник української мови (СУМ-11)