знюхуватися
ЗНЮ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗНЮ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обнюхувати одне одного (про собак).
2. перен., зневажл. Вступати в таємний зговір, домовлятися про спільні дії.
Багач з багачем знюхається і за три милі (Вільде, Сестри.., 1958, 329);
— А ти що робив минулого літа? Як готувався до бою?! З ченцями знюхався! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 435);
// Вступати у любовні стосунки.
— Ось яка ти, Насте! А я й не знав… Значить, не випадково знюхалася з Савенком (Чаб., Катюша, 1960, 77);
Чого це вона надулася? Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні полум’ям дихає. Може, справді, із Сергієм знюхалася? (Тют., Вир, 1964, 12).
Словник української мови (СУМ-11)