зозулястенький
ЗОЗУЛЯ́СТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до зозуля́стий.
Весну шануй, Не спи, воркуй, Наш голуб зозулястенький! (Гл., Вибр., 1951, 235);
// у знач. ім. зозуля́стенька, кої, ж. Про курку з пір’ям такого забарвлення, як у зозулі.
Лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (Коцюб., II, 1955, 273);
— Що ж ти ще й відкараскуєшся, що ти моєї курки не припинала, як моя зозулястенька приволокла на лапці шманделок [клапоть] твоєї спідничаної пілки? (Тют., Вир, 1964, 6).
Словник української мови (СУМ-11)