золотник
ЗОЛОТНИ́К¹, а́, ч. Стара російська одиниця ваги, яка дорівнювала ¹/₉₆ фунта (близько 4,266 г).
Лихо приходить пудами, а сходить золотниками (Номис, 1864, № 1958);
Можна класти на осла сакву за саквою, але останній золотник звалить його з ніг (Перв., Невигадане життя, 1958, 74).
ЗОЛОТНИ́К², а́, ч., техн. Пристрій для розподілу потоку рідини, пари або газу в парових, гідравлічних та пневматичних машинах.
У багатьох агрегатів на хімічних заводах з поліетилену зроблено золотники, вентилі, крани, воронки (Наука.., 2, 1963, 4).
Словник української мови (СУМ-11)