золотіти

ЗОЛОТІ́ТИ, і́є, недок. Те саме, що золоти́тися 1, 2.

У колгоспах жито зріє І пшениця золотіє (Укр.. думи.., 1955, 546);

По грядках — мак і квіти, І сонях золотів (Мал., Серце.., 1959, 158);

Все розцвітало, золотіючи від заходового сонця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 284).

Значення в інших словниках

1. золотіти — золоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. золотіти — -іє, недок. Те саме, що золотитися 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золотіти — ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.  Словник синонімів української мови
4. золотіти — Золоті́ти, -ті́ю, -ті́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. золотіти — Золотіти, -тію, -єш гл. 1) Блестѣть какъ золото. На токах золотіють скирти. О. 1861. XI. 100. Глина така жовта, аж золотіє. Волч. у. 2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів. МВ. І. 65.  Словник української мови Грінченка