Словник української мови в 11 томах

зрошувати

ЗРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРОСИ́ТИ, зрошу́, зро́сиш, док., перех.

1. Вкривати краплинами, бризками; зволожувати.

Батарея мусить пройти через залізницю, щоб потім прикривати своїм вогнем кораблі. Треба! І люди падали, кров зрошувала сиру землю, застигала на рейках, шпалах… (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 278);

Мама зросила геть чисто одну хусточку слізьми (Л. Укр., III, 1952, 635);

У кінці травня скупий дощик зросив пересохлу землю, та не промочив її (Горд., Цвіти.., 1951, 20);

3 фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (Бажан, Вибр., 1940, 174);

// Виступати краплинами на обличчі, тілі людини (про піт).

В цю мить йому мимохіть згадалася жахлива катастрофа.., і холодний піт рясними краплинками зросив його чоло (Коцюба, Нові береги, 1959, 370);

// безос.

Андрія Васильовича зросило холодним потом, і він навіть мусив спинитися на мить — затремтіли ноги (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 442);

// спец. Збризкувати, змочувати струменями рідини з метою лікування або дезинфекції.

◊ Зро́шувати (зроси́ти) [свої́м] по́том зе́млю — обробляючи землю, докладати багато зусиль, праці.

Виріс [Оленчук] на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (Гончар, Таврія.., 1957, 677);

Зро́шувати (зроси́ти) [вла́сною (своє́ю)] кро́в’ю зе́млю (тра́ви, шляхи́ і т. ін.) бути пораненим або вбитим, борючись за кого-, що-небудь, відстоюючи щось.

Поривно сходилися лави в громах пекельних батарей, і кров’ю зрошували трави бійці за щастя всіх людей (Сос., II, 1958, 384);

Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер двадцятишестилітньому Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Рибак, Час.., 1960, 162).

2. Насичувати землю вологою, створюючи сприятливі умови для росту рослин.

Дніпровська вода прийшла в Донбас, Криворіжжя, Крим, зросила великі масиви південних областей (Наука.., 4, 1962, 27);

// Обводнювати якусь територію, ділянку, здійснюючи спеціальні заходи (будуючи канали, греблі і т. ін.).

Народи моєї Вітчизни під проводом Комуністичної партії створюють потужні електростанції, зрошують пустелі, змінюють клімат (Довж., III, 1960, 69).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. зрошувати — зро́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. зрошувати — -ую, -уєш, недок., зросити, зрошу, зросиш, док., перех. 1》 Вкривати краплинами, бризками; зволожувати. || Виступати краплинами па обличчі, тілі людини (про піт). || безос. || спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зрошувати — Кропити, закроплювати, закропити, позакроплювати, накроплювати, накропити, понакроплювати, окроплювати, окропити, поокроплювати, покроплювати, покропити, скроплювати, скропити, поскроплювати, поливати, полити, полляти, заливати, залити, залляти, позаливати, зливати, злити, зілляти, позливати  Словник чужослів Павло Штепа
  4. зрошувати — зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
  5. зрошувати — ЗРО́ШУВАТИ (насичувати землю вологою), ЗВОЛО́ЖУВАТИ, ОРОША́ТИ, ОБВО́ДНЮВАТИ, ОБВОДНЯ́ТИ (створюючи штучні водоймища); ДОЩУВА́ТИ (поливати посіви за допомогою спеціальних машин). — Док.: зроси́ти, зволо́жити, ороси́ти, обводни́ти.  Словник синонімів української мови
  6. зрошувати — Зро́шувати, зро́щую, -шуєш; зроси́ти, -рошу́, -ро́сиш, -ро́сить, -сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)