зсипати

ЗСИ́ПАТИ див. зсипа́ти.

ЗСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. зси́плють; док., перех. Сиплючи, поміщати що-небудь кудись.

Треба було хліб зсипати в комору, городину складати в льох (Н.-Лев., III, 1956, 202);

В жнива люди всім селом косили, молотили і в засік зсипали зерно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 25);

Максим і Яків привезли перший віз і зсипали пісок на купу (Л. Укр., III, 1952, 663);

— Зараз зсиплю [картоплю] в погріб. Де ж свічка? (Донч., VI, 1957, 408);

// Висипаючи в одне місце, збирати докупи що-небудь сипке або дрібне.

Ганна взялася зливати й зсипати до першої колби.. відважені речовини (Собко, Зор. крила, 1950, 254).

Значення в інших словниках

1. зсипати — зси́пати дієслово доконаного виду зсипа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зсипати — I зс`ипатидив. зсипати. II зсип`ати-аю, -аєш, недок., зсипати, -плю, -плеш; мн. зсиплють; док., перех. Сиплючи, поміщати що-небудь кудись. || Висипаючи в одне місце, збирати докупи що-небудь сипке або дрібне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зсипати — Зсипа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є зси́пати, -плю, -плеш, -пле, -плють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зсипати — Зсипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. зсипати, -плю, -плеш, гл. Ссыпать, ссыпать. Прошу вас, добре дбайте, борошно зсипайте. Мет. 396. Хотів у мішок зсипати. Кв.  Словник української мови Грінченка