зуботичина

ЗУБОТИ́ЧИНА, и, ж., розм. Удар по зубах.

Знов залунала сороміцька лайка, ляпаси і зуботичини (Тулуб, В степу.., 1964, 185).

◊ Дава́ти (да́ти) зуботи́чину див. дава́ти.

Значення в інших словниках

1. зуботичина — зуботи́чина іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зуботичина — див. ляпас  Словник синонімів Вусика
3. зуботичина — -и, ж., розм. Удар по зубах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зуботичина — дава́ти / да́ти зуботи́чину кому і без додатка, згруб. Бити кого-небудь, розправлятися з кимсь. Білоруські партизани дали добру зуботичину гітлерівцям (З газети). да́ти зуботи́чин. Москва їм (фашистам) таких зуботичин дала, — Тікали, знамена покинувши, штаби (І. Нехода).  Фразеологічний словник української мови