зчісувати

ЗЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЧЕСА́ТИ, зчешу́, зче́шеш, док., перех.

1. розм. Те саме, що розчі́сувати.

Сумує він [Рибалка],.. Аж — гульк!..з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76);

— Іди, синку, додомоньку, Змию, зчешу тобі головоньку! (Чуб., V, 1874, 937).

2. тільки док., перен., розм. Відтяти, зрізати.

Нема вже й того коня, що носив тебе на крилах, і шаблі, що не одну татарську голову зчесала (Стор., І, 1957, 179);

Літак зчесав верховіття тополі і впав у кущі, в болото (Мушк., Серце.., 1962, 182);

// безос.

Ех же ж і рвонуло! Розлетівся патрон на клаптики і одним шматком так і зчесало ніготь на великім пальці в Олекси… (Вишня, II, 1956, 261).

3. спец. Розчісуючи, чешучи, знімати, видаляти частину шерсті, пуху і т. ін.

Значення в інших словниках

1. зчісувати — зчі́сувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зчісувати — -ую, -уєш, недок., зчесати, зчешу, зчешеш, док., перех. 1》 розм. Те саме, що розчісувати. 2》 тільки док., перен., розм. Відтяти, зрізати. 3》 спец. Розчісуючи, чешучи, знімати, видаляти частину шерсті, пуху тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зчісувати — Зчі́сувати, зчі́сую, зчі́суєш; зчеса́ти, зчешу́, зче́шеш, зче́ше, зче́шуть; зче́саний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зчісувати — Зчісувати, -сую, -єш сов. в. зчесати, зчешу, -шеш, гл. 1) Расчесывать, расчесать. Іди, сину, додомоньку, змию, зчешу тобі головоньку. Чуб. V. 937. 2) Срубить. Нема вже шаблі, що не одну татарську голову зчесала. Стор. І. 15.  Словник української мови Грінченка