зів’ялити

ЗІВ’ЯЛИ́ТИ і рідко ЗОВ’ЯЛИ́ТИ, в’ялю́, в’я́лиш, перех. Док. до в’яли́ти.

Ті кілька кроків, які він зробив до столу, геть чисто зів’ялили його (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 87);

Може, нужда та недостача.. зсушить-зов’ялить свіжі личенька (Мирний, I, 1954, 208);

// безос.

Порадюк розгубився і застиг. Немов кудись ділася сила з ніг, його зів’ялило (Чендей, Вітер.., 1958, 207).