зіставляти

ЗІСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗІСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. зіста́влять; док., перех.

1. Порівнювати щось із чим-небудь або між собою.

Зіставляючи собівартість продукції з середньою ціною її реалізації, можна виявляти, наскільки вигідна господарству та чи інша культура або галузь (Ком. Укр., 5, 1960, 55);

Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня (Смолич, І, 1958, 86);

І коли ви потім зіставите стенограми, додасте зведення, листівки, нелегальні газети, звіти конспіративних груп, звіти підпільного райкому,— то й тоді не все стане не своє місце (Ю. Янов., II, 1954, 15).

2. рідко. Ставити поруч, разом; складати.

Значення в інших словниках

1. зіставляти — зіставля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зіставляти — див. ПОРІВНЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. зіставляти — -яю, -яєш, недок., зіставити, -влю, -виш; мн. зіставлять; док., перех. 1》 Порівнювати щось із чим-небудь або між собою. 2》 рідко. Ставити поруч, разом; складати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зіставляти — ПОРІ́ВНЮВАТИ (вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи тощо якісь однорідні предмети, явища, людей, виявляти в них однакове чи різне, переваги чи недоліки і т. ін.), РІВНЯ́ТИ, ЗІСТАВЛЯ́ТИ, ЗРІ́ВНЮВАТИ розм.; ПРИРІ́ВНЮВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИ (ПРИМІ́РЮВАТИ) (звич.  Словник синонімів української мови
5. зіставляти — Зіставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зіставити, -влю, -виш, гл. Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44.  Словник української мови Грінченка